Парниша, ты просто не представляешь, какие
закладки я нарыл в своей жизни! Это просто бомба, крышу сносит! Короче, давай я тебе все расскажу, но только тихо, окей? Такие дела, что сейчас нельзя шуметь, а то
высадишься на измену.
Знаешь, я как-то крысил у своих деньги, чтобы купить парочку
шариков. Да, парниша, я говорю о
гарике! Когда я его попробовал впервые, то был просто
балда! Хоть и знал, что это наркота, но зачем-то решил рискнуть. Как говорят, жизнь одна, надо все попробовать.
И вот однажды, когда все стало наскучивать, я решил купить
шишки марихуаны. Вот это был кайф! Аромат, вкус, все просто взрывало мозг! Я чувствовал себя настоящим
комиком, шут, который уверенно смешит всех вокруг.
Но самое интересное случилось, когда я решил
попробовать поппер. Честно говоря, я и не знал, что это такое до того момента. Взял я его у одного приятеля, и на первый взгляд, ничего особенного. Но когда я вдохнул эту дрянь, я просто продрог от удовольствия! Это был настоящий оргазм для всех моих ощущений! Но, честно говоря, это несерьезно, это дело лучше не употреблять.
Хотя...
Еще я пару раз купил
геру, но понял, что это не мое. Я не мог справиться с таким состоянием отупения. Хоть и многие говорят, что это классная штука, но я считаю, что это просто инструмент самоуничтожения.
А еще раз, недавно, я купил
кетамин. Вот это было что-то настоящее! Я чувствовал себя настоящим героем! Весь мир вокруг стал ярче, краше, лучше. Хотелось петь, танцевать, жить на полную катушку! Я чувствовал, как кровь бьется в венах, как сердце бешено колотилось. Это был мой рекорд, мой марафон!
И знаешь, парень, я даже показал свои достижения в марафоне всей школе. Я бежал как угорелый, не останавливаясь ни на секунду. Меня раздражало все вокруг, я чувствовал себя самым крутым парнем на планете! И когда финишировал, побил рекорд школы, я просто ощущал себя богом!
Но после этого я решил, что пора закончить с этой дрянью.
Так что, парень, не делай того же, что я. Жизнь - это круто, и она дает нам так много возможностей, чтобы прожить ее по-настоящему. Не нужно теряться в наркотиках, они только временно, а жизнь - вечна. Они только портят тебя и твою жизнь. Найди свои плюсы, свое хобби, свою страсть, и будь собой!
С тобой был наркоман комик, который нашел свой путь и вернулся к нормальной жизни.
| Жизнь - это круто! |
На районе крышу сносит, 10 из 10! |
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...